могильний

гробова́ (моги́льна, ме́ртва) мо́вча́нка. Відсутність звуків людської мови; абсолютна тиша. Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (І. Франко); — Восьма камера зустрічає нас (в’язнів) могильною мовчанкою. Вона порожня (Ю. Збанацький); Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

могильний — моги́льний прикметник Орфографічний словник української мови
могильний — Гробовий; (пам'ятник) нагробний, намогильний; (холод) мертвущий; (- тишу) мертвий, непорушний; (морок) суцільний, непроглядний; (голос) глухий, замогильний. Словник синонімів Караванського
могильний — див. темний Словник синонімів Вусика
могильний — -а, -е. 1》 Прикм. до могила 1). 2》 Такий, як у могилі. || Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.). 3》 розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). Великий тлумачний словник сучасної мови
могильний — МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до моги́ла 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний, Насип могильний зробив (М. Зеров); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
могильний — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
могильний — Моги́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
могильний — МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до моги́ла 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний. Насип могильний зробив (Зеров, Вибр., 1966, 254); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168). Словник української мови в 11 томах
могильний — Могильний, -а, -е Курганный. Словник української мови Грінченка