1. Словник української мови в 11 томах

могильний

МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Прикм. до моги́ла 1.

Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний. Насип могильний зробив (Зеров, Вибр., 1966, 254);

Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168).

2. Такий, як у могилі.

[Долорес:] Остатній раз я подивлюся ще на сії очі! Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям… (Л. Укр., III, 1952, 372);

Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Тют., Вир, 1964, 17);

// Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.).

Марусяк нахилився за колом і… почув нараз звуки серед могильної тиші … Це були кроки … (Хотк., II, 1966, 286);

Восьма камера зустрічає нас могильною мовчанкою (Збан., Єдина, 1959, 88).

3. розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос).

— Ходіть сюди, діти! — промовив дід глибоким, ..могильним голосом (Фр., VI, 1951, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могильний — моги́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. могильний — Гробовий; (пам'ятник) нагробний, намогильний; (холод) мертвущий; (- тишу) мертвий, непорушний; (морок) суцільний, непроглядний; (голос) глухий, замогильний. Словник синонімів Караванського
  3. могильний — див. темний Словник синонімів Вусика
  4. могильний — -а, -е. 1》 Прикм. до могила 1). 2》 Такий, як у могилі. || Цілковитий, повний (про тишу, спокій і т. ін.). 3》 розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. могильний — МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до моги́ла 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний, Насип могильний зробив (М. Зеров); Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  6. могильний — гробова́ (моги́льна, ме́ртва) мо́вча́нка. Відсутність звуків людської мови; абсолютна тиша. Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (І. Франко); — Восьма камера зустрічає нас (в’язнів) могильною мовчанкою. Вона порожня (Ю. Фразеологічний словник української мови
  7. могильний — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. могильний — Моги́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. могильний — Могильний, -а, -е Курганный. Словник української мови Грінченка