1. Фразеологічний словник української мови

набрати

набира́ти / набра́ти води́ в рот. Уперто мовчати; нічого не говорити. Вже я й мовчу, вже я й набираю води в рот — все одно .. він виведе тебе з останнього терпіння (Ю. Збанацький); Писали Насті, аякже, тільки чи листи не доходять, чи води в рот набрала (Є. Гуцало); І твій тато злякався, заховав листа в шухляду, набрав води в рот (О. Мінковський).

як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот набра́ти, перев. зі сл. замо́вкнути, мовча́ти і под. Втративши здатність або бажання говорити; мовчати. Замовк, як води в рот набрав (Л. Мартович); (Ганна:) Відтоді замовкла я, мов в рот води набрала! (М. Кропивницький); // Мовчки. І вони довго сиділи, ніби набравши в рот води. Мовчала переможно і Марія, задоволена тим, що так їм дошкулила (М. Слабошпицький); Макар не був мовчуном, але тепер сидів, неначе в рот води набрав (С. Добровольський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набрати — набра́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. набрати — див. набирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набрати — НАБРА́ТИ див. набира́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. набрати — набра́ти: ◊ набра́ти в шкіру́ → шкіра ◊ набра́ти львівського шліфу → шліф ◊ набра́ти як бідний в торбу → бідний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. набрати — Набрався Бог багачів, тай бідними розкидає. Жартують із бідного, як упаде. Набрав, як бик на роги. Набрав тільки, що й донести не годен. Набрав понад свої сили. Набрав, як дід у торбу. Іронічно, коли кого побють. Прошаки кладуть у торбу все що дістануть, без розбору. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. набрати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. набрати — Набра́ти, див. набира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. набрати — НАБРА́ТИ див. набира́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. набрати — Набрати, -ся см. набірати, -ся. Словник української мови Грінченка