1. Фразеологічний словник української мови

накивати

накива́ти (рідше закива́ти) / кива́ти п’я́тами. 1. куди і без додатка. Утекти, швидко виїхати куди-небудь, залишивши місце проживання. Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські .. Багато тоді накивало п’ятами й одиноких і цілими сім’ями… (Панас Мирний); — Доповідайте, як ви там у млині порядкували..— Мусив! Бо власник того млина в Австрію п’ятами накивав, а в людей мливо кінчилось… (О. Гончар); Марнуємо час, батьку .. Коли б не довелося накивати п’ятами на ці капосні Бендери (С. Добровольський); // Швидко кинутися навтіки. Дехто вже позадкував, ховаючись за спини передніх, щоб, коли треба буде, вчасно накивати п’ятами (А. Іщук); Нічого старостам робити, мерщій за шапки та .. з хати! Закивали п’ятами, скільки видно! (Г. Квітка-Основ’яненко); Їх оборонці збили всіх до ноги, а хто встиг, кивав п’ятами (О. Ільченко). 2. звідки, від кого. Залишити місце роботи, навчання, вийти із складу чогось і т. ін. Одне слово, з медичного інституту Геннадій теж накивав п’ятами (І. Волошин); А коли граф відповів, що .. вже накивав від неї (Державної думи) п’ятами, то кореспондент .. мало не заподіяв собі смерті з великого горя (В. Самійленко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накивати — накива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. накивати — -аю, -аєш. Док. до кивати. Накивати п'ятами — швидко, поспішно втекти; кинутися навтіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накивати — (головою) див. качати, (ногами) див. убігати Словник чужослів Павло Штепа
  4. накивати — НАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш. Док. до кива́ти. Він підняв палець в важкому персні і накивав (М. Коцюбинський); Те мовивши, чернець ще й пальцем накивав, Поправив каптура і далі почвалав (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  5. накивати — наки́вати → наківати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. накивати — УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (бігом або швидкою ходою віддалитися, уникаючи якоїсь небезпеки, переслідування і т. ін.; поспішно виїхати на чомусь звідки-небудь з тією ж метою), ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ НАВТІКАЧА (НАВТІ́КИ) (НАВТЬО́КИ) розм., НАКИВА́ТИ перев. із сл. Словник синонімів української мови
  7. накивати — Накива́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. накивати — НАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш. Док. до кива́ти. Він підняв палець в важкому персні і накивав (Коцюб., II, 1955, 368); Те мовивши, чернець ще й пальцем накивав. Поправив каптура і далі почвалав (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах
  9. накивати — Накива́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. Мнж. 94. 2) — на кого. Пригрозить кому. 3) — п'ятами. Удрать, убѣжать. П'ятами накивав, аж залопотіло. Ном. № 4418. Словник української мови Грінченка