наказати

наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

наказати — наказа́ти 1 дієслово доконаного виду дати наказ наказа́ти 2 дієслово доконаного виду наговорити; обманути Орфографічний словник української мови
наказати — [наказатие] -кажу, -кажеиш; нак. -ка жи, -каж'іт' Орфоепічний словник української мови
наказати — I див. наказувати. II -ажу, -ажеш, док., перех. 1》 Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити. 2》 розм. Звести наклеп або просто наговорити неправди, обманути. Великий тлумачний словник сучасної мови
наказати — НАКАЗА́ТИ¹ див. нака́зувати. НАКАЗА́ТИ², ажу́, а́жеш, док., чого, що. 1. Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити. – Отам уже я наслухаюся і її чудових казок, і її веселих приповісток!... Словник української мови у 20 томах
наказати — ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ'Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИ на кого, що, розм.; ШАНТАЖУВА́ТИ (вимагати за допомогою шантажу). — Док. Словник синонімів української мови
наказати — Наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш, -ка́жуть; -кажи́, -кажі́м, -жі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наказати — НАКАЗА́ТИ¹ див. нака́зувати. НАКАЗА́ТИ², ажу́, а́жеш, док., перех. 1. Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити. — Отам уже я наслухаюся і її чудових казок, і її веселих приповісток!... Словник української мови в 11 томах
наказати — Наказати см. наказувати. Словник української мови Грінченка