намозолити

намозо́лити (наму́лити, наму́ляти) о́чі кому і без додатка. Набриднути своєю присутністю, виглядом або неодноразовим нагадуванням про що-небудь. (Горніг:) Нехай би вони до мене прийшли, ті панки з уряду, коли вони не вірять, що тут голод. Я б їм дещицю показав. Я б їм очі намозолив отими всіма голодними пустками (Леся Українка); Дурно Маланка збирала насіння, дурно плекала надії. Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті зняла та винесла в хижу (М. Коцюбинський); // Привертати до себе увагу, нагадувати про щось. Дмитро входить засніжений, з недобрим поглядом, міцно стуленими вустами.— Знову хутір очі намуляв, нагадав усю кривду! — зітхає (мати) (М. Стельмах). намозо́лювати о́чі, із запереч. Не слід намозолювати очей людям (М. Руденко).