натуркати

нату́ркати (натурча́ти) у ву́ха (у го́лову) кому. Наговорити комусь щось погане про кого-, що-небудь. — Гаріфуліна отруїли лікарі… Аж очима сердито блиснув Меджінов.— Уже й тобі встиг Ходжієв у вуха натуркати? (О. Донченко); — Ну, скажіть мені, будьте ласкаві,— обернувся до нього Євгеній,— що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (І. Франко); — Це ти про Голуба? — різко повернувся до Кайдашенка Бачура.— Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (М. Чабанівський).

нату́ркувати / нату́ркати го́лову кому. Стомлювати кого-небудь розмовами. — І ти питаєш себе: чого вона хоче?.. І чи довіку думає натуркувати мені голову своїми..: чи тямиш? чи знаєш? (І. Франко); — Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала!.. Йди, йди собі; ми і самі розберемо, що треба робити (Г. Квітка-Основ’яненко).