1. Фразеологічний словник української мови

натуркувати

нату́ркувати / нату́ркати го́лову кому. Стомлювати кого-небудь розмовами. — І ти питаєш себе: чого вона хоче?.. І чи довіку думає натуркувати мені голову своїми..: чи тямиш? чи знаєш? (І. Франко); — Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала!.. Йди, йди собі; ми і самі розберемо, що треба робити (Г. Квітка-Основ’яненко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натуркувати — нату́ркувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. натуркувати — Спонукати, підбурювати, накручувати; (потай) нашіптувати, наговорювати; док. НАТУРКАТИ, натурчати; (голову) затуркати, забити торохтінням; (у голову) наговорити. Словник синонімів Караванського
  3. натуркувати — див. ганьбити; говорити; підбурювати Словник синонімів Вусика
  4. натуркувати — -ую, -уєш, недок., натуркати, -аю, -аєш і натурчати, -чу, -чиш, розм. 1》 перех.Спонукати, підбурювати до чого-небудь. 2》 тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Натуркати голову комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. натуркувати — НАТУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТУ́РКАТИ, аю, аєш, НАТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. 1. кого. Спонукати, підбурювати, намовляти кого-небудь виконати, зробити щось. Біля школи тим часом ще танці .. Словник української мови у 20 томах
  6. натуркувати — НАШІ́ПТУВАТИ (кому — потай наговорювати комусь про кого-, що-небудь), НАТУ́РКУВАТИ розм. — Док.: нашепта́ти, нату́ркати. В анкеті поет визначав соцпоходження свого батенька словом "службовець". Словник синонімів української мови
  7. натуркувати — НАТУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТУ́РКАТИ, аю, аєш і НАТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, розм. 1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Словник української мови в 11 томах
  8. натуркувати — Натуркувати, -кую, -єш сов. в. натуркати, -каю, -єш, гл. 1) Наговаривать, наговорить очень много, натараторить. Натуркали мені повні вуха, — вже я не знаю що й до чого. 2) Наговаривать, наговорить на кого-либо. Словник української мови Грінченка