невеселий

невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Безрадісно, з сумом, журячись і т. ін. Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист… (Панас Мирний); До Христини підійшов лелека — тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

невеселий — невесе́лий прикметник Орфографічний словник української мови
невеселий — БЕЗРАДІСНИЙ, СУМНИЙ. Словник синонімів Караванського
невеселий — див. сумний Словник синонімів Вусика
невеселий — [неивеиселией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
невеселий — -а, -е. 1》 Якого охопив смуток; якому сумно, безрадісно; сумний, безрадісний. || Який виражає смуток. 2》 Сповнений смутку. 3》 Який викликає смуток; похмурий, безрадісний. || Який минає, відбувається у смутку, безрадісно. Великий тлумачний словник сучасної мови
невеселий — НЕВЕСЕ́ЛИЙ, а, е. 1. Якого охопив смуток; якому сумно, безрадісно; сумний, безрадісний. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги. Може, дівчина не любить За те, що убогий? (Т. Шевченко); Схуд [Карпо], пожовк, очі позападали, а сам невеселий (М. Словник української мови у 20 томах
невеселий — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм. Словник синонімів української мови
невеселий — НЕВЕСЕ́ЛИЙ, а, е. 1. Якого охопив смуток; якому сумно, безрадісно; сумний, безрадісний. Іде [козак] смутний, невеселий, Ледве несуть ноги. Може, дівчина не любить За те, що убогий? (Шевч. Словник української мови в 11 томах