1. Фразеологічний словник української мови

несамовитий

не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом, зі сл. крича́ти, вереща́ти і под. Дуже голосно, надривно. — О жах! — Раптом скрикнув не своїм голосом письменник.— Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура (М. Хвильовий); Хлопець знітився, загорлав не своїм голосом (О. Довженко); Нелюдським голосом закричала жінка, заломивши руки, кинулась уперед (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) несамови́тий. У такому стані, що не здатний контролювати свої вчинки, дії. Увійшли (люди) у хату, засвітили каганець, чоловік стоїть, як несамовитий (О. Стороженко); В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає (походжає) (Т. Шевченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. несамовитий — несамови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. несамовитий — (сам не свій) як не свій, безтямний, нестямний, очманілий; (божевільний) біснуватий, навісний, знавіснілий; (крик) дикий, гістеричний, (вітер) шалений, скажений, нестримний; (як міра вияву) СТРАШЕННИЙ <н. шквал>. Словник синонімів Караванського
  3. несамовитий — див. жорстокий; запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
  4. несамовитий — -а, -е. 1》 Нездатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. || Який виражає стан, коли людина нездатна відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. 2》 Дуже сильний, значний силою свого вияву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. несамовитий — НЕСАМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. Панич несамовитий, недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. несамовитий — несамови́тий неймовірний, дивовижний (ст): Михайло Медвідь оповів мені несамовиту історію. Вчора, серед темної ночі, коли в бараку вже всі спали, хтось заверещав: – Хто нюхає мої ноги? – Зробили світло. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. несамовитий — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Словник синонімів української мови
  8. несамовитий — Несамови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. несамовитий — НЕСАМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. Панич несамовитий, недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. несамовитий — Несамовитий, -а, -е 1) Изступленный, санъ не свой. Зробився Турн несамовитий, ярився, лютував неситий. Котл. Ен. V. 30. 2) Въ приложеніи къ человѣческимъ дѣйствіямъ, кромѣ прямого значенія, значитъ еще: въ высшей степени сильный. Несамовитий регіт несеться вулицею. Мир. Пов. II. 57. Словник української мови Грінченка