несамовитий
НЕСАМОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх.
Панич несамовитий, недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує (Шевч., II, 1963, 210);
Несамовита, з дикими, палаючими очима, притискуючи до себе маленького Віктора, іде Жаннет (Ів., Таємниця, 1959, 145);
*Образно. Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий, Пороги підрива (Граб., І, 1959, 588);
// Який виражає стан, коли людина нездатна відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх.
Сього панич не сподівався, несамовитий вид Софіїн злякав його і він миттю зник (Л. Укр., III, 1952, 542);
Черниш і Сагайда.. опускають тіло в пустий окоп. Хаєцький дивиться на їхню роботу несамовитими очима (Гончар, III, 1959, 367).
2. Дуже сильний, значний силою свого вияву.
З побитих вікон вирвався несамовитий регіт, гармидер і розіслався по глухому подвір’ю… (Мирний, І, 1949, 285);
Вздовж Дніпра, назустріч течії, проносився несамовитий шквал, щоб знову поступитись місцем хвилинній тиші (Жур., Опов., 1956, 116);
Серед ночі я прокинувся від несамовитого гусячого крику (Багмут, Опов., 1959, 51).
Мов (як і т. ін.) несамови́тий — у такому стані, що нездатний контролювати свої вчинки, дії.
В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид похожає [походжає] (Шевч., II, 1963, 91);
Увійшли [люди] у хату, засвітили каганець, чоловік стоїть, як несамовитий (Стор., І, 1957, 46).
Значення в інших словниках
- несамовитий — несамови́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- несамовитий — (сам не свій) як не свій, безтямний, нестямний, очманілий; (божевільний) біснуватий, навісний, знавіснілий; (крик) дикий, гістеричний, (вітер) шалений, скажений, нестримний; (як міра вияву) СТРАШЕННИЙ <н. шквал>. Словник синонімів Караванського
- несамовитий — див. жорстокий; запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
- несамовитий — -а, -е. 1》 Нездатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. || Який виражає стан, коли людина нездатна відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. 2》 Дуже сильний, значний силою свого вияву. Великий тлумачний словник сучасної мови
- несамовитий — НЕСАМОВИ́ТИЙ, а, е. 1. Не здатний відповідати за свої вчинки, дії, контролювати їх. Панич несамовитий, недоліток, таке творить, Сердешну дівчину мордує (Т. Словник української мови у 20 томах
- несамовитий — несамови́тий неймовірний, дивовижний (ст): Михайло Медвідь оповів мені несамовиту історію. Вчора, серед темної ночі, коли в бараку вже всі спали, хтось заверещав: – Хто нюхає мої ноги? – Зробили світло. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- несамовитий — не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом, зі сл. крича́ти, вереща́ти і под. Дуже голосно, надривно. — О жах! — Раптом скрикнув не своїм голосом письменник.— Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура (М. Фразеологічний словник української мови
- несамовитий — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Словник синонімів української мови
- несамовитий — Несамови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- несамовитий — Несамовитий, -а, -е 1) Изступленный, санъ не свой. Зробився Турн несамовитий, ярився, лютував неситий. Котл. Ен. V. 30. 2) Въ приложеніи къ человѣческимъ дѣйствіямъ, кромѣ прямого значенія, значитъ еще: въ высшей степени сильный. Несамовитий регіт несеться вулицею. Мир. Пов. II. 57. Словник української мови Грінченка