1. Фразеологічний словник української мови

обичайка

як (мов, ні́би і т. ін.) кво́чка в обича́йці, зі сл. сиді́ти. Самотньо, ізольовано від інших. — Йди до світлиці та побалакай з нами,— почала говорити Соломія,— зачиниться, замкнеться отут в хатині та й сидить мов квочка в обичайці (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обичайка — обича́йка іменник жіночого роду о́бід сита, решета, бубна і т. ін. Орфографічний словник української мови
  2. обичайка — -и, ж. Обід сита, решета, бубна і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обичайка — ОБИЧА́ЙКА, и, ж. О́бід сита, решета, бубна і т. ін. [Знахар:] А мазниця є? [Степанида:] Є, є!.. [Знахар:] Коли б ще обичайка з старого сита або з решета... (М. Кропивницький); * У порівн. – Мерзота!.. Словник української мови у 20 томах
  4. обичайка — Обича́йка, -ки, -ці; -ча́йки́, -ча́йо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. обичайка — ОБИЧА́ЙКА, и, ж. О́бід сита, решета, бубна і т. ін. [Знахар:] А мазниця є? [Степанида:] Є, є!.. [Знахар:] Коли б ще обичайка з старого сита або з решета… (Кроп., IV, 1959, 37); *У порівн. — Мерзота!.. Словник української мови в 11 томах
  6. обичайка — Обичайка, -ки ж. 1) Ободъ, на который натягивается сито, рѣшето, бубенъ и пр. Вас. 152, 176. Сим. 91. 2) Деревянный или лубяной ящикъ, покрывающій въ мельницѣ или ручной мельницѣ верхній жерновъ и удерживающій муку. Черниг. у. Шух. I. 146, 264, 284. Словник української мови Грінченка