обмовлятися

обмовля́тися / обмо́витися двома́-трьома́ слова́ми з ким і без додатка. Недовго говорити, коротко перемовлятися з ким-небудь. Обмовлявся двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз (Григорій Тютюнник). обмо́витися хоч сло́вом. Він так і не дав Іванові Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубці затутукало (В. Дрозд).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

обмовлятися — обмовля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
обмовлятися — зап., (словом) прохоплюватися, пробовкуватися, проговорюватися; дк. ОБМОВИТИСЯ, у. ляпнути <�язиком>. Словник синонімів Караванського
обмовлятися — -яюся, -яєшся, недок., обмовитися, -влюся, -вишся; мн. обмовляться; док. 1》 про що, із спол. що і без додатка. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. || Помилково вживати слово або фразу замість інших, потрібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
обмовлятися — ОБМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. обмовляться; док. 1. про що, із спол. що і без додатка. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. [Олеся:] Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама.. Словник української мови в 11 томах
обмовлятися — ОБМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОБМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. обмо́вляться; док. 1. про що, із спол. що і без дод. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. [Олеся:] Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама .. не раз обмовлялась?... Словник української мови у 20 томах
обмовлятися — ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови