огонь

вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).

гра́тися (рідше гра́ти, ба́витися і т. ін.) з вогне́м, несхв. Поводитися необережно, займатися чимось небезпечним, не думаючи про наслідки; ризикувати. — Я прийшов попередити, щоб ви .. покинули гратися з вогнем, бо потім пізно буде! (М. Стельмах); — Ой, хлопче, хлопче,— довірливо каже Роман,— не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш (О. Гончар); Він за ганебне діло взявся: з вогнем шпигун небесний грав (В. Сосюра); Пам’ять коротка у ворогів, грають з вогнем… (І. Цюпа); —Не грай, Оксано, з вогнем, бо ти, здається, й досі не знаєш, що таке життя (М. Стельмах); — Коли скажеш йому, щоб забув стежку до твого подвір’я? Бавишся, Марійко, з вогнем (А. Хорунжий). огне́м гра́ти. Почув, що Жука вже нема і не буде.— Таки здобувся свого… А й огнем же грав! — вимовив він, зітхнувши (Панас Мирний).

о́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому. 1. Чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття. Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський). о́чі горя́ть огне́м. Біле лице її (Горпини) як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли (Панас Мирний). 2. чим і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.). Очі (Галі) горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний); Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий).

пройти́ (крізь) вого́нь і во́ду (і мі́дні тру́би). Зазнати всіляких випробувань, виявитися дуже спритним, мужнім, витривалим. (Кость:) Страх не люблю отих “глибокорозумних”, надто спритних, що пройшли вогонь і воду (З. Мороз); Навіть він, Пушкарьов, що пройшов, як говориться, крізь вогонь, воду і мідні труби, не зміг би заробити собі на прожиток (Ф. Бурлака). ого́нь і во́ду пройти́. А візьміть ось Корнелюка, начальника нашого, спитайте, де тільки не буває чоловік. Огонь і воду пройшов! (М. Олійник).

як (мов, ні́би і т. ін.) вого́нь на суху́ соло́му, зі сл. ки́нутися, наки́нутися і т. ін. Дуже швидко, жадібно. Нимидора кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому (І. Нечуй-Левицький). мов ого́нь до сухо́ї соло́ми. А нас і впрохувати не тра (треба) було, ми взялись до напоїв та наїдків мов огонь до сухої соломи (Є. Гуцало).