огонь

В огні залізо сталиться.

Процес роблення стали. В пригодах виробляється сталий характер.

В огні випробовують золото.

Значіння, що й попереднє.

Де є дим, там певно є й огонь.

Природний закон.

З огнем не грайся.

Бо попечешся. Непевних людей стережись.

І найменша іскорка зродить найбільший огонь.

Бо розгориться. І мале лихо може наробити багато шкоди, та нещастя.

Малий патичок, робить з майна попелок.

Малий сірник, а може спопелити найбільший маєток.

Не погодиш огня з водою.

Противні собі речі не погодиш ніколи.

Не сховаєш огня у соломі.

Бо солома є легко запальний матеріял.

Огонь гірший ворог, як вода.

Огонь як знищить то нікому користі, а вода хоч в одного забере то іншому занесе.

Огонь і вода добрі служити, та лихі панувати.

Огонь і вода запряжені можуть порушувати великі машини, а як панують, то нищать усе до основ.

Огонь і вода, то добро і біда.

Можуть принести користь або шкоду.

Одна головня і в печі гасне, а купа і в полі горить.

У гурті всяке діло іде успішніше, як одинцем.

Осторожно з огнем.

Уважай, щоб шкоди не було.

Пустив червоного півня.

Пустив огонь. Підпалив.

Хто дує в огонь, той діждеться іскор в очах.

Хто з лихим пристає, буде відвічати за вчинки з ним.

Хоч і в терновий огонь клади його, то не згорить.

Неподатливий на людські просьби. На терновім огні палили колись чарівниць та опирів. Гірший від чарівниць та опирів.

Огонь без диму не жиє.

Про дві речі, які завжди повинні бути разом.

Огонь під полою далеко не понесеш.

Про те, чого не можна сховати від людей.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огонь — ого́нь 1 іменник чоловічого роду полум'я; душевне піднесення — перен.; жар тіла; стрільба розм. ого́нь 2 іменник чоловічого роду вогнище; світло від освітлювальних приладів розм. Орфографічний словник української мови
  2. огонь — див. ВОГОНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. огонь — див. вогонь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. огонь — ОГО́НЬ див. вого́нь. Словник української мови у 20 томах
  5. огонь — вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. огонь — ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ'Я, ОГО́НЬ розм., ПО́ЛУМІННЯ рідше, ЖЕ́ВРИВО рідше, ПЛО́МІНЬ поет., заст., ПО́ЛУМІНЬ (ПО́ЛОМІНЬ) заст., ЖИ́ЖА дит., ОГЕ́НЬ діал., ЖАРІ́ННЯ діал. Моряк так пильно дивиться на полум'я, мовби заворожений видивом вогню (О. Словник синонімів української мови
  7. огонь — Ого́нь, огню́, -не́ві, -не́м, на -ні́; огні́, огні́в; рідше вого́нь, вогню́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. огонь — ОГО́НЬ див. вого́нь. Словник української мови в 11 томах
  9. огонь — Ого́нь, огню м. Огонь. По тім боці огонь горить, по сім боці видно. Мет. 39. ого́нь пускати. Поджигать. огнем піти. Сгорѣть. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. Який то він собі дом коштовний збудував, — то він громовим огнем пішов. КС. 1882. Словник української мови Грінченка