1. Фразеологічний словник української мови

одвірок

підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він (Мусій) до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

пока́зувати / показа́ти порі́г (доро́гу, одві́рок, одві́рка, шлях і т. ін.). Виганяти кого-небудь. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте? Виганяєте, як пса коростявого?! (М. Томчаній); (Руфін:) Не можу я їм показать порога, коли їх сам в хату кликав (Леся Українка); (Степанида:) Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький); Я був певний, що на понеділок Семен знайде іншого наймита, а Степанові покаже широкий шлях (Д. Бузько); // Відмовляти кому-небудь у чомусь. — Роксана казала, що ви надумали віддати її (заміж) у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (А. Хижняк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одвірок — одві́рок: толстыя доски сложенныя въ видѣ рамъ, въ которыхъ вращается дверь [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. одвірок — одві́рок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. одвірок — [оудв’ірок] -рка, м. (на) -рку, мн. -ркие, -рк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. одвірок — -рка, ч. 1》 Боковий або верхній брус рами дверей. 2》 тільки мн. Рама дверей. || Частина стіни навколо цієї рами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одвірок — ОДВІ́РОК, рка, ч. 1. Боковий або верхній брус рами дверей. Наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла (Т. Шевченко); Увійшов знадвору Василь. Став на порозі на весь зріст, аж чубом одвірка черкнув (Ірина Вільде). 2. тільки мн. Словник української мови у 20 томах
  6. одвірок — ОДВІ́РОК (ВІДВІ́РОК) (боковий або верхній брус рами дверей), КОСЯ́К розм., ВАРЦА́БИ мн., діал. Федір прикипів до порога, ухопився рукою за одвірок, щоб не впасти (Д. Ткач); Остюк, видно, нервувався. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Словник синонімів української мови
  7. одвірок — Одві́рок, -рка, на -рку; -ві́рки, -рків (а не відві́рок; одві́рок з оддві́рок (від од+две́рі) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. одвірок — ОДВІ́РОК, рка, ч. 1. Боковий або верхній брус рами дверей. Наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла (Шевч., І, 1963, 315); Увійшов знадвору Василь. Став на порозі на весь зріст, аж чубом одвірка черкнув (Вільде, Троянди.., 1961, 267). Словник української мови в 11 томах
  9. одвірок — 1. Дерев'яні бруси, якими обрамований дверний проріз. 2. Стійки з боків від дверей, якими підтримується перемичка над прорізом. Архітектура і монументальне мистецтво