одвірок

ОДВІ́РОК, рка, ч.

1. Боковий або верхній брус рами дверей.

Наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла (Шевч., І, 1963, 315);

Увійшов знадвору Василь. Став на порозі на весь зріст, аж чубом одвірка черкнув (Вільде, Троянди.., 1961, 267).

Одві́рка показа́ти кому — вигнати з хати кого-небудь непроханого, небажаного.

[Степанида:] Коли вам, добродію, честію сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (Кроп., І, 1958, 127).

2. тільки мн. Рама дверей.

У сінешні двері хтось як застука, — аж одвірки затряслися! (Мирний, IV, 1955, 369);

Антін зігнувся, щоб не зачепитися лобом об одвірки (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13);

// Частина стіни навколо цієї рами.

Одвірки коло дверей були помальовані.. ясно-синьою фарбою (Н.-Лев., II, 1956, 125);

Людям не сиділось, а більше всіх кортіло Гната, що спав і бачив рублену хату з поцяцькованими одвірками (Григ., Вибр., 1959, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одвірок — одві́рок: толстыя доски сложенныя въ видѣ рамъ, въ которыхъ вращается дверь [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. одвірок — одві́рок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. одвірок — [оудв’ірок] -рка, м. (на) -рку, мн. -ркие, -рк'іў Орфоепічний словник української мови
  4. одвірок — -рка, ч. 1》 Боковий або верхній брус рами дверей. 2》 тільки мн. Рама дверей. || Частина стіни навколо цієї рами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одвірок — ОДВІ́РОК, рка, ч. 1. Боковий або верхній брус рами дверей. Наймичка у порогу Вхопилась руками За одвірок, та й зомліла (Т. Шевченко); Увійшов знадвору Василь. Став на порозі на весь зріст, аж чубом одвірка черкнув (Ірина Вільде). 2. тільки мн. Словник української мови у 20 томах
  6. одвірок — підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. Фразеологічний словник української мови
  7. одвірок — ОДВІ́РОК (ВІДВІ́РОК) (боковий або верхній брус рами дверей), КОСЯ́К розм., ВАРЦА́БИ мн., діал. Федір прикипів до порога, ухопився рукою за одвірок, щоб не впасти (Д. Ткач); Остюк, видно, нервувався. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Словник синонімів української мови
  8. одвірок — Одві́рок, -рка, на -рку; -ві́рки, -рків (а не відві́рок; одві́рок з оддві́рок (від од+две́рі) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. одвірок — 1. Дерев'яні бруси, якими обрамований дверний проріз. 2. Стійки з боків від дверей, якими підтримується перемичка над прорізом. Архітектура і монументальне мистецтво