1. Фразеологічний словник української мови

опанувати

опано́вувати / опанува́ти себе́ (рідко собо́ю). Долати вияв почуттів, емоційне піднесення, переживання і т. ін.; заспокоюватися. (Евфрозіна:) Та що ти кажеш?! (На хвилину німіє з дива та обурення, потім опановує собою) (Леся Українка); — Так сидіти і не тікати…— Постояв якусь мить, опанував себе й повернувся на своє місце (І. Багряний); Катерина повагом сіла, сердита на саму себе, що відразу не опанувала себе (С. Журахович).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опанувати — опанува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. опанувати — див. опановувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опанувати — ОПАНУВА́ТИ див. опано́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. опанувати — опанува́ти: ◊ най того опану́є, хто свого не шану́є (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. опанувати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
  6. опанувати — ОПАНУВА́ТИ див. опано́вувати. Словник української мови в 11 томах
  7. опанувати — Опанува́ти, -ну́ю, -єш гл. Овладѣть, завладѣть; охватить. От як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. І. 299. І пустиню опанують веселії села. Шевч. Опанував страх 2. Нехай тебе опанує лихая година. Харьк. г. Завзятість всіх опанувала. Котл. Ен. V. 68. Словник української мови Грінченка