освятитися

вода́ не освя́ти́ться (відсвя́ти́ться, посвя́ти́ться) без кого, перев. ірон. Щось не обійдеться без кого-небудь. А Солов’їха і свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький); — Коли з’явилася тут Федоська, ніхто наче й не помітив. А взагалі, без неї в селі, як кажуть, вода не освятиться (В. Вільний); Вести приїжджих гостей випало на долю Семену Бойкові, до нього вчепилася й дружина,— без неї, бач, вода не посвятиться (Ю. Яновський).

і вода́ відсвя́ти́ться (освя́ти́ться) кому і без додатка, грубо. Хто-небудь помре, буде вбитий. Він аж зіщулився, думає, зараз огріє жінка, та й вода відсвятиться (Ю. Мокрієв); Іди мені зараз же, бо як візьму кочергу, то тут тобі й вода освятиться (Григорій Тютюнник).