1. Фразеологічний словник української мови

пелена

принести́ в пелені́ (у припо́лі) кого, несхв. Народити позашлюбну дитину. Багачі своїми поглумками проходу не давали: — Дождалась? Ждала мати червінців таврійських, а дочка натомість байстря в пелені принесла! (О. Гончар); Офіцерик потім кудись завіявся.., а бідна попівна принесла оцього студента в приполі (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пелена — пелена́ 1 іменник жіночого роду нижній край одягу * Але: дві, три, чотири пелени́ пелена́ 2 іменник жіночого роду покривало * Але: дві, три, чотири пелени́ Орфографічний словник української мови
  2. пелена — I -и, ж. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.). II -и, ж. 1》 заст. Покривало. 2》 перен. Суцільний покров (чого-небудь легкого, невагомого), який обволікає що-небудь з усіх боків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пелена — 1. поволока, заволока, полуда 2. смуга, габа, див. кайма 3. запона, запинало, серпанок, покрив, покривець, див. покривало, сінь 4. пелюшки, завивало 5. це запола Словник чужослів Павло Штепа
  4. пелена — ПЕЛЕНА́¹, и́, ж. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.). Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Т. Шевченко); – Сюди сідайте, – змахнула мати пеленою чистісіньку, аж лискучу, лаву... (О. Копиленко). ПЕЛЕНА́², и́... Словник української мови у 20 томах
  5. пелена — ПОДІ́Л (нижній край спідниці, сукні й т. ін.), ПЕЛЕНА́. Маргарита.. поклала ногу на ногу, і знову поділ її короткого плаття розчахнувся, оголивши ноги вище колін (В. Дрозд); Франка пеленою сукні накрила дуплину, прихилилася до милого (С. Чорнобривець). Словник синонімів української мови
  6. пелена — Пелена́, -ни́; пе́лени, -лен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пелена — ПЕЛЕНА́¹, и́, ж. Нижній край одягу (плаття, спідниці і т. ін.). Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Шевч., II, 1963, 300); — Сюди сідайте, — змахнула мати пеленою чистісіньку, аж лискучу, лаву… (Коп., Вибр., 1953, 446). Словник української мови в 11 томах
  8. пелена — Пе́лена́, -ни ж. 1) Подолъ рубахи. Вареники варила, та й пелену спалила. н. п. 2) Выступъ крыши надъ стѣною. Судж. у. ум. пелінка, пеліночка. Чуб. III, 176. Мил. 164. Словник української мови Грінченка