1. Фразеологічний словник української мови

переганяти

переганя́ти / перегна́ти на гре́чку. Виражаючи своє незадоволення або лаючи кого-небудь, примушувати робити щось, як належить. Ніхто нічим не вгодить Олексієві Івановичу: і те не так, і друге навиворот (навиворіт)! .. Перешиває Олексій Іванович дівчат — на гречку, як кажуть, переганяє (Панас Мирний). перегна́ти че́рез гре́чку. — Я не буду вважати, що він пан писар, а через таку його гречку перегоню (пережену), що своїх двох ніг не дорахується (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переганяти — переганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. переганяти — ПЕРЕГОНИТИ, (через що) ГНАТИ; (у русі) ВИПЕРЕДЖАТИ; (авта) переправляти; (через машину) перепускати; (кров) ганяти; (на спирт) переробляти. Словник синонімів Караванського
  3. переганяти — -яю, -яєш і перегонити, -ню, -ниш, недок., перегнати, пережену, переженеш, док., перех. 1》 Йдучи, їдучи, пливучи і т. ін., випереджати, опинятися попереду; обганяти. || перен. Випереджати кого-, що-небудь у рості, ставати вищим від когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. переганяти — ПЕРЕГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПЕРЕГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПЕРЕГНА́ТИ, пережену́, пережене́ш, док., кого, що. 1. Йдучи, їдучи, пливучи і т. ін., випереджати, опинятися попереду; обганяти. Словник української мови у 20 томах
  5. переганяти — ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. переганяти — Переганя́ти, -ганя́ю, -ня́єш; перегна́ти, -жену́, -жене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. переганяти — ПЕРЕГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПЕРЕГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПЕРЕГНА́ТИ, пережену́, пережене́ш, док., перех. 1. Йдучи, їдучи, пливучи і т. ін., випереджати, опинятися попереду; обганяти. Словник української мови в 11 томах
  8. переганяти — Переганя́ти, -ня́ю, -єш сов. в. перегнати, -жену, -не́ш, гл. 1) Перегонять, перегнать на другое мѣсто. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити, воронеє стадо да й переганяти. Чуб. III. 295. 2) Перегонять, перегнать (водку). Словник української мови Грінченка