переминати

перетира́ти (перебира́ти, перемина́ти і т. ін.) / перете́рти (перебра́ти, перем’я́ти і т. ін.) на зуба́х кого. Пліткувати, лихословити про кого-небудь. А в гостинній панійки скрекотять, як ті сороки: без сорома (сорому) кожного на зубах перетирають (Панас Мирний); Кожного з своїх перебирали та перетирали пани на зубах і всякий раз верталися вони до тієї проклятої волі, котра гострим ножем стала впоперек їх горла (Панас Мирний); Знову почав Грицько гукати на всю хату, перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

переминати — перемина́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
переминати — див. м'яти Словник синонімів Вусика
переминати — -аю, -аєш, недок., перем'яти, -мну, -мнеш і розм. перемняти, -ну, -неш, док., перех. 1》 М'яти, перебираючи. || Пережовувати їжу, корм. 2》 Здавлюючи, перетираючи і т. ін., перетворювати у м'яку масу. Великий тлумачний словник сучасної мови
переминати — ПЕРЕМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш і розм. ПЕРЕМНЯ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. М'яти, перебираючи. Ті горішки, що узяла [Маруся] у Василя, усе у жмені перемина (Г. Словник української мови у 20 томах
переминати — ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док. Словник синонімів української мови
переминати — ПЕРЕМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш і розм. ПЕРЕМНЯ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. М’яти, перебираючи. Ті горішки, що узяла [Маруся] у Василя, усе у жмені перемина (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
переминати — Перемина́ти, -на́ю, -єш сов. в. перемня́ти и перем'я́ти, -мну, -неш, гл. 1) Переминать, перемять. Ті орішки, що взяла у Василя, усе в жмені переминає. Кв. 2) Пережевывать, пережевать. 3) — кого́ на зуба́х. Ругать, перебирать кого по косточкамъ. Словник української мови Грінченка