перука
зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Мирний по-щедрінському зриває маску з українських дерунових і разуваєвих (З журналу); Князь (в поемі Шевченка “Княжна”) вважається в поміщицьких колах лібералом, але поет зриває цю машкару (З газети). зрива́ти ма́ску і перу́ку. Біда навчить, кому подати руку І від кого прийняти сіль і хліб. З брехні зривати маску і перуку (Д. Павличко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перука — перу́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- перука — див. волосся Словник синонімів Вусика
- перука — [пеирука] -кие, д. і м. -уц'і Орфоепічний словник української мови
- перука — -и, ж. Штучний головний покрив із чужого або синтетичного волосся; парик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перука — Перу́ка, -ки; -ру́ки, -ру́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- перука — ПЕРУ́КА, и, ж. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик. Появився нараз, не знати відки, якийсь старий .. кавалер, з штучними зубами і перукою (І. Словник української мови у 20 томах
- перука — Штучне або натуральне волосся, прикріплене до сітки й укладене у вигляді зачіски; накладається на власне волосся або його замінює. Універсальний словник-енциклопедія
- перука — ПЕРУ́КА, и, ж. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; парик. Появився нараз, не знати відки, якийсь старий.. кавалер, з штучними зубами і перукою (Фр. Словник української мови в 11 томах