1. Фразеологічний словник української мови

плутати

переплу́тувати (плу́тати) / переплу́тати (сплу́тати) грі́шне з пра́ведним. Змішувати все хороше і погане; неправильно розуміти що-небудь. Це, шановний Анатолію Филимоновичу, ви сплутали грішне з праведним. З “Мальмьо” грає чехословацький “Спартак” на Кубок чемпіонів (М. Білкун). переплу́тати пра́ведне з грі́шним. Сказився .. старий, переплутав праведне з грішним. Замість дробовиком бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в хаті (О. Ковінька).

плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) (свої) сліди́. 1. Неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь. Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І. Цюпа); На Поліцейській вулиці він побіг через наскрізний двір і заплутав свої сліди (П. Панч). 2. Хитрувати, намагаючись відвести підозру. Плутати свої сліди й говорити безглузді речі — в цьому Самійло Овсійович був великим майстром (Ю. Шовкопляс); — Щоб сплутати сліди на випадок провокації, я й прийшов сюди раніше призначеного часу (І. Цюпа).

плу́тати нога́ми. Іти повільно, важко, через силу, ледве рухаючись. Плутав Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа (Панас Мирний); Іде вона, тая людина старша, йде вулицею, ногами плутаючи, на ціпок спираючись (Остап Вишня).

плу́тати (переплу́тувати) / сплу́тати (переплу́тати) (всі) ка́рти чиї, кому і без додатка. Розладнувати чиї-небудь плани, наміри, розрахунки, сподівання. Дроздовський полк тим часом мацав місцевість, до них ходила різна тамошня наволоч, з усіх кутків збиралися відомості, і наші люди ходили до них виказувати й плутати карти (Ю. Яновський); Козацька тактика переплутувала йому всі карти (З. Тулуб). всі ка́рти переплу́тано. Він ледве стримувався від злості за те, що пришелепуватий Кукса своїм дурним пострілом так несподівано зірвав усю операцію. Тепер всі карти переплутано (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плутати — плу́тати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плутати — Сплутувати, за-, пере-, (слова) змішувати; (у висновках) плутатися, помилятися, збиватися; (на допиті) крутити, викручуватися; (кого) збивати з пантелику, вводити в оману, дезорієнтувати, забивати баки кому, ЖМ. блукати. Словник синонімів Караванського
  3. плутати — див. іти Словник синонімів Вусика
  4. плутати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок. 2》 перех. Вносити безладдя, плутанину в що-небудь; заплутувати. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плутати — Плу́тати, -таю, -таєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. плутати — ПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, недок. 1. що. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок. Словник української мови у 20 томах
  7. плутати — БЛУКА́ТИ (рухатися навмання, не знаючи дороги), БЛУДИ́ТИ, ПЛУ́ТАТИ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ розм.; КРУЖЛЯ́ТИ (ходити манівцями, збившись зі шляху). Встали вони (брати) й знов пішли блукати по лісі й ніяк не могли знайти стежки або шляху (І. Словник синонімів української мови
  8. плутати — ПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок. Словник української мови в 11 томах
  9. плутати — Плутати, -таю, -єш гл. 1) Путать. 2) Путать, сбивчиво разсказывать. Словник української мови Грінченка