плутати

ПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, недок.

1. що. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок.

– А в діда борода з конопель, – белькотав Петрусь і брав рученятами діда за бороду й плутав її на всі лади (І. Нечуй-Левицький).

2. що. Вносити безладдя, плутанину в що-небудь; заплутувати.

Аварія, забравши понад три тижні часу на ліквідацію, плутала попередні плани й передбачення (Г. Коцюба).

3. що. Сполучати, поєднувати що-небудь з чимсь; змішувати.

Плутаючи польські і російські слова, вона спитала, чи нема в селі фашистів (А. Хижняк).

4. кого, що. Помилково приймати кого-небудь за когось іншого або що-небудь за щось інше.

– Ах, ти, кабасю! .. чистої крові беркшир... – Але ж, Іване: йоркшир... – Гм... дивно... вічно ти плутаєш... (М. Коцюбинський);

[Криницька:] Який Григорій Філаретович? Ти завжди плутаєш! (І. Микитенко).

5. що і без дод. Помилятися, збиватися; робити не те, що слід.

Конторники нічого не роблять; один дурний і тільки плутає, другий теж дурний (М. Коцюбинський);

Ми не думали над своїми ходами, раз у раз плутали і, нарешті, покинули доміно (Л. Смілянський);

// розм. Говорити, розповідати, збиваючись, без логічного зв'язку.

Ще щось там за сватання плутав [Іван], а Дарка сміялася (Леся Українка);

На слідстві він брехав, на чім світ стоїть, міняв показання, плутав, викручувався (Григорій Тютюнник).

6. що і без дод. Збивати з пантелику, вводити в оману.

[Тоня:] Тьотю, ідіть в кімнату .. Ви тільки плутаєте. [Тьотя Сима (виходить, бурмочучи):] Де вже мені в таких тонкощах розібратись (І. Кочерга);

// Позбавляти ясності, логічності (думки, висловлювання і т. ін.).

Лине сумна мелодія, плутає думки у Сашуневій голові (Ю. Мушкетик).

7. що і без дод. Заважати рухатися, перешкоджати рухові.

Добре, хоч дощ не січе, не пронизує вітер, коріння не плутає ніг (Г. Хоткевич);

Вихиляється перед нею [Оксаною] Щур, залицяється. Волочаться калоші на ногах – плутають (С. Васильченко).

8. розм. Ходити сюди-туди, вештатися.

Сторож тишу самотини Рушить чобітьми. Змерз, а плута по дорозі (П. Грабовський).

9. розм. Ходити, не знаючи дороги; блукати.

Помилилась баба Секлета, а може, це я заблудив. Треба .. іти й плутати, самотужки, шукати перевозу на той бік Псла (Ю. Яновський).

10. що і без прям. дод., розм. Те саме, що вишива́ти 1.

– Вони, бач, і робили б, що тільки б плутали на п'яльцях якесь своє дрантя (І. Нечуй-Левицький).

◇ Переплу́тувати (плу́тати) / переплу́тати (сплу́тати) грі́шне з пра́ведним (пра́ведне з грі́шним) див. переплу́тувати;

(1) Плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) [свої́] сліди́:

а) неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь.

Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І. Цюпа);

На Поліцейській вулиці він побіг через наскрізний двір і заплутав свої сліди (П. Панч);

б) хитрувати, намагаючись відвести підозру.

Плутати свої сліди й говорити безглузді речі – в цьому Самійло Овсійович був великим майстром (Ю. Шовкопляс);

– Щоб сплутати сліди на випадок провокації, я й прийшов сюди раніше призначеного часу (І. Цюпа);

(2) Плу́тати нога́ми – іти повільно, важко, через силу, ледве рухаючись.

Плутав Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа (Панас Мирний);

Іде вона, тая людина старша, йде вулицею, ногами плутаючи, на ціпок спираючись (Остап Вишня);

(3) Плу́тати (переплу́тувати) / сплу́тати (переплу́тати, зміша́ти) [всі] ка́рти чиї, кому і без дод. – розладнувати чиї-небудь плани, наміри, розрахунки, сподівання.

Дроздовський полк тим часом мацав місцевість, до них ходила різна тамошня наволоч, з усіх кутків збиралися відомості, і наші люди ходили до них виказувати й плутати карти (Ю. Яновський);

Козацька тактика переплутувала йому всі карти (З. Тулуб);

Діла сьогодні у Кузьми йшли по-божому, але знову ж нечистий помішав усі карти (М. Стельмах).