повидати

поба́чити (повида́ти) сві́та (сві́ту, світ). Побувати в багатьох місцях, в різних країнах, багато чого пізнати. (Голуб:) “Я хочу, братіку (братику), летіть, побачить світа; у нас іще багато буде літа” (Л. Глібов); — Хіба вже тебе ніхто не посвата, що ти за такого мандра підеш. Найдуться люде (люди)! .. — А я хоч із ним світа побачу (Грицько Григоренко); Світу Солонько побачити вже трохи встиг (П. Автомонов); Вона була попереду наньмичкою (наймичкою), .. так знала усякі порядки і світу повидала (Г. Квітка-Основ’яненко). наба́читися сві́ту. — Попитався б ти у Лискотуна: той чого вже не зна? усе зна. Та й світу таки набачився (Г. Квітка-Основ’яненко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

повидати — повида́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
повидати — див. бачити Словник синонімів Вусика
повидати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Те саме, що побачити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
повидати — ПОВИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. Те саме, що поба́чити 1. – Чкурнем – і поки сонце зійде, Енея мусим повидать (І. Котляревський); – Ну, а ти ж де побував? Що повидав? (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
повидати — ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИ розм., НАГЛЯ́НУТИ розм., НАГЛЯ́ДІТИ розм., НАГЛЕ́ДІТИ розм., УГЛЕ́ДІТИ (ВГЛЕ́ДІТИ) розм., УГЛЯ́ДІТИ (ВГЛЯ́ДІТИ) розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ (ЗОГЛЯ́ДІТИ) розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
повидати — ПОВИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що поба́чити 1. — Чкурнем — і поки сонце зійде, Енея мусим повидать (Котл., І, 1952, 223); — Ну, а ти ж де побував? Що повидав? (Тют., Вир, 1964, 215). Словник української мови в 11 томах
повидати — Повида́ти, -даю, -єш гл. Повидать. Виведи нас з хати на двір погуляти, світа повидати. Грин. III. 487. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало. ЗОЮР. І. 271. Словник української мови Грінченка