1. Фразеологічний словник української мови

повивач

з пови́вача. З раннього дитинства, з наймолодшого віку. Клим, як усі барачні діти, порпавсь у попелі і копав свою шахту ще з повивача (В. Логвиненко).

полоска́ти пови́вач, етн. Пити спиртне після хрестин. Того ж таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повивач — пови́вач іменник чоловічого роду довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти; взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь Орфографічний словник української мови
  2. повивач — -а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. || Взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь. Полоскати повивач етн. — пити могорич після хрестин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повивач — ПОВИ́ВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. – Гу-гу... – загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. повивач — СПОВИ́ВАЧ (довгий шматок тканини, яким сповивають немовля), ПОВИ́ВАЧ, СПОВИТО́К. Словник синонімів української мови
  5. повивач — ПОВИ́ВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. — Гу-гу… — загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
  6. повивач — Повивач, -ча м. Свивальникъ. Мил. 29. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила. ХС. VII. 444. Словник української мови Грінченка