1. Словник української мови в 11 томах

повивач

ПОВИ́ВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти.

— Гу-гу… — загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л. Янов., І, 1959, 282);

// Взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь.

— А тепер порохом та землею забивай мерщій виразку та замотуй тугіше повивачем (Стар., Облога.., 1961, 51);

Міцні повивачі тримали цупко, і.. Ольга знесилено склепила очі (Кач., II, 1958, 12);

*У порівн. Як почне, бувало [баба], його умовляти, — та словом, як повивачем, зів’є… (Мирний, II, 1954, 52).

◊ Полоска́ти пови́вач, етн. — пити могорич після хрестин.

Того ж таки дня Карпа й Мотрю покликав їх кум у шинок полоскати повивач після похрестин (Н.-Лев., II, 1956, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повивач — пови́вач іменник чоловічого роду довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти; взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь Орфографічний словник української мови
  2. повивач — -а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. || Взагалі яка-небудь довга вузька смужка тканини, бинт і т. ін. для повивання, замотування кого-, чого-небудь. Полоскати повивач етн. — пити могорич після хрестин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повивач — ПОВИ́ВАЧ, а, ч. Довгий вузький шматок тканини для сповивання немовляти. – Гу-гу... – загуде манесенька Галя, силкуючись ухопити випростаними з повивача рученятами краєчок червоної хустки, що висить на колисці (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. повивач — з пови́вача. З раннього дитинства, з наймолодшого віку. Клим, як усі барачні діти, порпавсь у попелі і копав свою шахту ще з повивача (В. Логвиненко). полоска́ти пови́вач, етн. Пити спиртне після хрестин. Фразеологічний словник української мови
  5. повивач — СПОВИ́ВАЧ (довгий шматок тканини, яким сповивають немовля), ПОВИ́ВАЧ, СПОВИТО́К. Словник синонімів української мови
  6. повивач — Повивач, -ча м. Свивальникъ. Мил. 29. Там Пречиста сина купала, а скупавши повивачем сповила. ХС. VII. 444. Словник української мови Грінченка