1. Фразеологічний словник української мови

поводити

води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко); — Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко); — Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович); — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник). води́ти за ки́рпу. Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський). поповоди́ти за ніс (тривалий час). Та невже той Хведір так убивається за мною? — думала вона.. — Підожди, стріну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся; та вже ж і за ніс поповоджу!.. (Панас Мирний).

пово́дити / поводи́ти (повести́) очи́ма (о́ком, по́глядом і т. ін.). 1. по кому—чому, на кого—що і без додатка. Дивитися, спрямовувати зір на кого-, що-небудь. Парубки розгостилися, позасідали коло дівок, сміються, жартують, а на Марину ні один й оком не поведе (Н. Кобринська); Вже він вважав грекиню удовою, волосся стало стовбула — цариця з гострою бровою на нього оком повела (Л. Костенко); // по кому—чому. Оглядати когось, щось. Ось він (лейтенант) зупиняється на відстані десяти кроків, мовчки поводить по солдатському гурті байдужим поглядом (П. Колесник); // тільки док. пове́сти о́ком. Подивитися на когось, щось. Повів (Філіпчук) оком по цеху, по людях, по косах, по машині: все це було його (Ірина Вільде). 2. за ким—чим. Спостерігати за ким-, чим-небудь. Тухольські громадяни, видячи її, .. з уподобою поводили за нею очима (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поводити — пово́дити 1 дієслово недоконаного виду ворушити пово́дити 2 дієслово недоконаного виду дотримуватися певної поведінки поводи́ти дієслово доконаного виду водити певний час Орфографічний словник української мови
  2. поводити — I -джу, -диш, недок., повести, -еду, -едеш; мин. ч. повів, -вела, -вело; док. 1》 неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь. || Проводити чим-небудь по чомусь. || Робити рух чим-небудь у певному напрямку. 2》 тільки док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поводити — ПОВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. пові́в, вела́, ло́; док. 1. без прям. дод. Робити рух, ворушити чим-небудь. А як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! То дріботить, то тихо попливе, .. Словник української мови у 20 томах
  4. поводити — РУ́ХАТИ (робити рухи якою-небудь частиною тіла), ВОРУШИ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ДВИ́ГАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ, ВОДИ́ТИ, ПОВО́ДИТИ. — Док.: ру́шити, ворухну́ти, поверну́ти, двигну́ти, здвигну́ти, повести́, поводи́ти. Словник синонімів української мови
  5. поводити — ПОВО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., ПОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. пові́в, вела́, ло́; док. 1. неперех. Робити рух, ворушити чим-небудь. А як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! То дріботить, то тихо попливе,.. Словник української мови в 11 томах
  6. поводити — Поводити, -джу, -диш гл. 1) Водить. На рученьках носить сина, очиці поводить. Шевч. 68. Рукою поводить по лобові. Кв. Поводить станом та головою. Левиц. І. 12. 2) Править, управлять лошадьми. Сам пан кіньми поводить. 3) Обращаться. Словник української мови Грінченка