1. Фразеологічний словник української мови

повно

аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..).

не по́вно ро́зуму (ума́) у кого. Хто-небудь розумово обмежений, не може правильно мислити, діяти, оцінювати щось. — Хіба ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?..— І справді,— вхопився пан за те слово,— не повно в неї ума було! (Марко Вовчок).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повно — по́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. повно — див. багато Словник синонімів Вусика
  3. повно — 1》 Присл. до повний 1-3). || На всю силу. || у знач. присудк. сл. 2》 Багато кого-, чого-небудь; прот. мало. || Ущерть, більше ніж досить. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повно — ПО́ВНО. 1. Присл. до по́вний 1–3. Ось уже ложка почала й дна казанка досягати, гарчить по ньому, наміряючись повніше набратись (Панас Мирний); Щодо повноти, то, далебі, перекладаючи англійські сонети чи октави... Словник української мови у 20 томах
  5. повно — БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. повно — ПО́ВНО. 1. Присл. до по́вний 1-3. Ось уже ложка почала й дна казанка досягати, гарчить по ньому, наміряючись повніше набратись (Мирний, IV, 1955, 320); Щодо повноти, то, далебі, перекладаючи англійські сонети чи октави... Словник української мови в 11 томах