повно

БАГА́ТО (про велику кількість, міру, обсяг і т. ін.), БАГА́ЦЬКО розм., ПО́ВНО підсил. розм., ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО підсил. розм., ПРЕБАГА́ТО підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., ДОСТОЛИ́ХА підсил. розм., рідше, ХТО́ЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. розм., ЧО́РТЗНА-СКІ́ЛЬКИ підсил. фам.; ШМАТ розм., рідше, БЕЗ ЛІ́КУ підсил., НЕЗЛІЧЕ́ННО підсил., НЕЗЧИСЛЕ́ННО підсил. (звичайно у знач. предик.); ЧИМА́ЛО, НЕМА́ЛО, БАГАТЕ́НЬКО розм., ЧИМАЛЕ́НЬКО розм. (досить багато). Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (О. Гончар); Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся, — Згадай мене, брате! (Т. Шевченко); Я чоловік бувалий; много бачив; Багацько й сам одбув і бід, і лиха (М. Костомаров); Енергії багацько у цього парубка (А. Хорунжий); Незабаром до кімнати набилося повно людей (П. Панч); Навколо майдану посходилося звірів і птахів видимо-невидимо (І. Франко); Роботи їм випало достобіса (П. Загребельний); Снігу випало хтозна-скільки (О. Донченко); — У них грошви чортзна-скільки (І. Цюпа); І день ішов, і ніч ішла, і днів було без ліку (Ю. Яновський); Засміявся — зубів у нього незліченно (Марко Вовчок); Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський); — Пор. бе́зліч, 1. до́сить.

ВЩЕРТЬ (УЩЕ́РТЬ) (до самого верху), ПО ВІ́НЦЯ, ПО́ВНО, ВКРАЙ (УКРА́Й), ДО КРА́Ю. Ми зупинилися перед безтаркою, наповненою вщерть помідорами (М. Чабанівський); (Олена:) Наливайте, Йосип Степанович, і мені та повніш, ущерть! (М. Кропивницький); Буде і для Романа стояти на столі повна по вінця чарка (О. Гончар); Я до ясел, а там вівса повно (Григорій Тютюнник); І день встає в своїй красі, налитий сяйва вкрай (В. Сосюра).