1. Фразеологічний словник української мови

пожовкнути

в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін. Ївга стоїть, як дерев’яна, труситься, в очах жовтіє. Ледве промовила: — Що се ти наробив? (Г. Квітка-Основ’яненко); (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив гергепою? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! Мені уже жовкне в очах!.. (М. Куліш); В ньому прокинувся голод, дикий, невгамовний, незборливий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); У мене так мурав’ї (мурашки) й заходили поза спиною від отих Омелькових речей; аж дух у грудях сперло, в очах пожовтіло!.. (Панас Мирний); Світ мені темний зробився: пожовкло, позеленіло в очах (Ганна Барвінок); Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові (М. Коцюбинський); — Ну, а коли сказала (дочка) про булочника — залицявся там один хвиндрик до неї — то в мене й у очах позеленіло (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожовкнути — пожо́вкнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пожовкнути — -ну, -неш; мин. ч. пожовк, -кла, -кло і пожовкнув, -кнула, -кнуло. Док. до жовкнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожовкнути — ПОЖО́ВКНУТИ, ну, неш; док., мин. ч. пожо́вк і пожо́вкнув, кла, кло. Стати жовтим, з жовтуватим відтінком; пожовтіти. Захід зовсім поблід, пожовк (Панас Мирний); Стоять городи, мов у віночку .. Квасоля вже пожовкла (М. Словник української мови у 20 томах
  4. пожовкнути — ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док. Словник синонімів української мови
  5. пожовкнути — ПОЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. пожо́вк і пожо́вкнув, кла, ло. Док. до жо́вкнути. Захід зовсім поблід, пожовк (Мирний, І, 1954, 79); Стоять городи, мов у віночку.. Квасоля вже пожовкла (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. пожовкнути — Пожовкнути, -кну, -неш гл. Пожелтѣть. Пожовкла, не цвітеш. Гліб. Пожовкло матері у віччу. Мир. ХРВ. 17. Словник української мови Грінченка