1. Фразеологічний словник української мови

позолотити

золоти́ти / позолоти́ти пілю́лю. Зм’якшувати, згладжувати заподіяну кому-небудь прикрість, образу. Гетьман хитро позолотив пілюлю і, нібито вгадуючи архімандритові заперечення, додав: — Та й братство у нас буде трохи відмінне від Львівського (З. Тулуб).

позолоти́ти ру́ку (ру́чку). Дати гроші за ворожіння або просто подати милостиню. Мені циганка ворожити хоче, Лиш просить руку їй позолотить (Д. Павличко); Веселий натовп громадян .. оточив обідраних, схожих на бісенят циганчуків, які витанцьовують перед ними, простягаючи складені в ложечки долоні: “Красивий, багатий, позолоти ручку!” (А. Дімаров); Від нас “цигани” не йшли без пригощення .. І того разу “позолотив ручку”, хоч на весіллі ні в молодої, ні в молодого не був (В. Дрозд).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позолотити — позолоти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позолотити — див. позолочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позолотити — ПОЗОЛОТИ́ТИ див. позоло́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. позолотити — ПРИКРАША́ТИ (ПРИКРА́ШУВАТИ) (додавати краси кому-, чому-небудь своєю появою, наявністю), ОЗДО́БЛЮВАТИ (ОЗДОБЛЯ́ТИ), ПРИХОРО́ШУВАТИ, ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ОБА́РВЛЮВАТИ, КРА́СИ́ТИ розм., ЗАКРА́ШУВАТИ (ЗАКРАША́ТИ) розм., РОЗКРА́ШУВАТИ розм., ОКРАША́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. позолотити — ПОЗОЛОТИ́ТИ див. позоло́чувати. Словник української мови в 11 томах
  6. позолотити — Позолотити см. позолочувати. Словник української мови Грінченка