1. Фразеологічний словник української мови

позір

вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Грінченко); Лежав (Бронко) отак, втупивши зір у небо, поскороджене ребристими хмарами, і думав (Ірина Вільде); — Іди,— гримнув Христофор, втупивши в неї злісний погляд (О. Довженко); Він... втуплював очі в глуху стіну сусідського будинку і прислухався до своїх думок (П. Панч.). вту́пити позі́р. Жабі, втупивши позір в електричну лампу, замислилась... (Олесь Досвітній). вту́питися по́глядом на що. — Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити (мотоцикл) не смій! Це був для хлопця удар. Ні слова після цього не промовив. Ображено прикусивши губу, поглядом на вулицю втупився (О. Гончар).

на пе́рший по́гляд (по́зір). На основі поверхового ознайомлення з чимсь, не вникаючи в суть. Ішов справді парубок. На перший погляд, йому, може, літ до двадцятка добиралося (Панас Мирний); Всі ці люди (члени приймальної комісії) здавалися спокійними тільки на перший погляд і лише тому, що вміли себе тримати (Григорій Тютюнник); Перша увійшла Зоня, а за нею він. Змінився на перший позір не дуже (О. Кобилянська).

на позі́р, рідко. 1. На основі першого враження, поверхового ознайомлення і т. ін. До розбудження гордості в його душі причинилося богато (багато) малих і на позір невинних обстоятельств (обставин) (І. Франко); Думитрашко за тогочасними звичаями був на позір побожною людиною (З журналу). 2. зі сл. нема́є. Зовсім, абсолютно. І на позір немає кавунів, а сіяв густо (Сл. Б. Грінченка). 3. Напоказ. З відчинених дверей на подвір’я падало світло, і ми вчотирьох стояли, наче навмисне, на позір людям, які — хто злякано, а хто здивовано — видивлялись на нас (І. Муратов).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позір — По́зір: — вигляд [16;42] — видимість, вигляд; на позір: на око [VI] — видимість; для позору: про око [IV] — погляд [14] — погляд; на позір: на погляд [I] — позір давати: поглядати [XII] — погляд [в поясненнях помилково "поляд"]; позір давати на кого: звертати увагу [V] Словник з творів Івана Франка
  2. позір — позі́р іменник чоловічого роду погляд; вигляд діал. Орфографічний словник української мови
  3. позір — По́зір1. Погляд. Єго обгоріле лице мало вираз твердости, але лагідний позір зраджував чоловіколюбну людину (Галіп, 5); Панич говорив голосно, по-німецки... Українська літературна мова на Буковині
  4. позір — -зору, ч., діал. 1》 Погляд. 2》 Вигляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. позір — Вигляд, подоба, вимовка, викрут, див. предлог, повод, претекст, увертка, прибирка, (команд.) струнко Словник чужослів Павло Штепа
  6. позір — ПОЗІ́Р, зо́ру, ч., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м'який, щирий, кохаючий позір очей (І. Нечуй-Левицький); Коли її втомлений погляд .. черкнув мій позір, мене покинула втома (Олесь Досвітній). 2. Вигляд. Словник української мови у 20 томах
  7. позір — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
  8. позір — По́зі́р, -зо́ру; на по́зі́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. позір — ПОЗІ́Р, зору, чол., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м’який, щирий, кохаючий позір очей (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 178); Коли її втомлений погляд.. черкнув мій позір, мене покинула втома (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20). Словник української мови в 11 томах
  10. позір — Позір, -зору м. 1) Видъ. Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї. Волч. у. 2) на позір. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. Пирят. у. і на позір нема. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо. Волч. Словник української мови Грінченка