1. Українська літературна мова на Буковині

позір

По́зір1. Погляд. Єго обгоріле лице мало вираз твердости, але лагідний позір зраджував чоловіколюбну людину (Галіп, 5); Панич говорив голосно, по-німецки, а панночка поглядали навперед себе і лишень зрідка обережно кидали позором на перехожих або стоячих панів (Галіп, 95);

● Давати позір - подивлятися, наглядати, стерегти. — Я йду в село, Сандо, — сказала [Зоя]. — Давай позір на хату, щоб нічо не пропало, бо я, може, забавлюся [в місті] (Коб., Вовчиха, 165)

// укр. позирати, поглядати.

По́зір2. Вигляд, подібність.

● Під позором — під приводом. Де лиш заблисне готовий гріш, там зараз явно й потайно тиснуть ся всякі патріотичні діячі, і то якраз такі, котрих без того гроша до якоїсь народної роботи і медом би не звабив. І роздрапують сі діячі під позором сеї “роботи ”, а справді — тандити (що за неї би ніхто нігде инде й шелюга не дав, ба й дармо б єї не приймив) — щомога сей нужденний народний гріш (Б., 1899, 20, 1)

// пол. pozór — 1) вигляд, подібність, 2) привід, pod pozorem — під приводом.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позір — По́зір: — вигляд [16;42] — видимість, вигляд; на позір: на око [VI] — видимість; для позору: про око [IV] — погляд [14] — погляд; на позір: на погляд [I] — позір давати: поглядати [XII] — погляд [в поясненнях помилково "поляд"]; позір давати на кого: звертати увагу [V] Словник з творів Івана Франка
  2. позір — позі́р іменник чоловічого роду погляд; вигляд діал. Орфографічний словник української мови
  3. позір — -зору, ч., діал. 1》 Погляд. 2》 Вигляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позір — Вигляд, подоба, вимовка, викрут, див. предлог, повод, претекст, увертка, прибирка, (команд.) струнко Словник чужослів Павло Штепа
  5. позір — ПОЗІ́Р, зо́ру, ч., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м'який, щирий, кохаючий позір очей (І. Нечуй-Левицький); Коли її втомлений погляд .. черкнув мій позір, мене покинула втома (Олесь Досвітній). 2. Вигляд. Словник української мови у 20 томах
  6. позір — вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Фразеологічний словник української мови
  7. позір — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
  8. позір — По́зі́р, -зо́ру; на по́зі́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. позір — ПОЗІ́Р, зору, чол., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м’який, щирий, кохаючий позір очей (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 178); Коли її втомлений погляд.. черкнув мій позір, мене покинула втома (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20). Словник української мови в 11 томах
  10. позір — Позір, -зору м. 1) Видъ. Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї. Волч. у. 2) на позір. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. Пирят. у. і на позір нема. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо. Волч. Словник української мови Грінченка