позір
ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Чорне убрання і гладко причесане волосся.. надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Загальний габітус фауни; Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Він був ще молодий на взір та гарний з лиця (І. Нечуй-Левицький); Як узір хороший у сіна,.. то й сіно в ціні (Словник Б. Грінченка); У милого такий позір, як місячик ясний (коломийка); Зовнішністю (Твердохліб) нагадував поважного маститого академіка (І. Цюпа); Це був один заштатний дяк,.. ходив, однак, у подобі людини духовного стану (Олена Пчілка); Був се двадцятилітній парубчак, але, судячи по його поставі, можна було дати йому ледво (ледве) п'ятнадцять літ (І. Франко); На наших очах рік у рік міняють обличчя міста, села, робітничі селища (з журналу); А внизу — дивовижні снігові хмари різних кшталтів і форм (П. Козланюк); Земля міняє на очах своє лице (М. Рильський); Співай (пісне) йому (народові), що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (М. Рильський).
ПО́ГЛЯД (спрямування зору на когось, щось), О́КО (О́ЧІ), ЗГЛЯД розм., ПО́ЗІР діал., ПО́ЗИРК діал., ВЗІР (УЗІ́Р) діал. В тім його погляді за похмурою байдужістю світилася іскра великої цікавості (І. Багряний); Панське око товар тучить, — недурно сказано (Марко Вовчок); Очі його упали на бабу Оришку, що сиділа на полу (Панас Мирний); Лежить (мати) — не застогне; Гасне світ у згляді... (переклад П. Грабовського); Коли її втомлений погляд, пронизуючи далечінь над містом, черкнув мій позір, мене покинула втома (О. Досвітній); В церкві.. панував виразний дух замкненої спільноти: цікаві позирки на чужинку,.. витрішки, смішки, перемовляння (О. Забужко); Мисль зразу в темний світ ся розбігала, блудив без цілі по хатині взір (І. Франко).
Значення в інших словниках
- позір — По́зір: — вигляд [16;42] — видимість, вигляд; на позір: на око [VI] — видимість; для позору: про око [IV] — погляд [14] — погляд; на позір: на погляд [I] — позір давати: поглядати [XII] — погляд [в поясненнях помилково "поляд"]; позір давати на кого: звертати увагу [V] Словник з творів Івана Франка
- позір — позі́р іменник чоловічого роду погляд; вигляд діал. Орфографічний словник української мови
- позір — По́зір1. Погляд. Єго обгоріле лице мало вираз твердости, але лагідний позір зраджував чоловіколюбну людину (Галіп, 5); Панич говорив голосно, по-німецки... Українська літературна мова на Буковині
- позір — -зору, ч., діал. 1》 Погляд. 2》 Вигляд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позір — Вигляд, подоба, вимовка, викрут, див. предлог, повод, претекст, увертка, прибирка, (команд.) струнко Словник чужослів Павло Штепа
- позір — ПОЗІ́Р, зо́ру, ч., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м'який, щирий, кохаючий позір очей (І. Нечуй-Левицький); Коли її втомлений погляд .. черкнув мій позір, мене покинула втома (Олесь Досвітній). 2. Вигляд. Словник української мови у 20 томах
- позір — вту́пити / вту́плювати о́чі (зір, по́гляд) у кого—що. Довго вдивлятися в кого-, що-небудь (перев. бездумно, не сприймаючи баченого). — Олександра була школярка першого року... Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл (Б. Фразеологічний словник української мови
- позір — По́зі́р, -зо́ру; на по́зі́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- позір — ПОЗІ́Р, зору, чол., діал. 1. Погляд. На Ватю несподівано впав м’який, щирий, кохаючий позір очей (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 178); Коли її втомлений погляд.. черкнув мій позір, мене покинула втома (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 20). Словник української мови в 11 томах
- позір — Позір, -зору м. 1) Видъ. Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї. Волч. у. 2) на позір. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. Пирят. у. і на позір нема. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо. Волч. Словник української мови Грінченка