пополоскати

пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити. Та й де їм (молодим), вишкваркам, горілку ту круглять (пити) .. Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П. Гулак-Артемовський); (Денис:) Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини (горілки), щоб хоч зуби пополоскать? (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пополоскати — пополоска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
пополоскати — -ощу, -ощеш, перех. Док. до полоскати. Великий тлумачний словник сучасної мови
пополоскати — ПОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, що. Док. до полоска́ти. Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв'язувала і стала п'ястися на гору (Л. Яновська); – Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Г. Словник української мови у 20 томах
пополоскати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
пополоскати — ПОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, перех. Док. до полоска́ти. Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв’язувала і стала п’ястися на гору (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
пополоскати — Пополоскати, -щу, -щеш гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем. Рудч. Ск. І. 10. Словник української мови Грінченка