пополоскати
ПОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, перех. Док. до полоска́ти.
Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв’язувала і стала п’ястися на гору (Л. Янов., І, 1959, 289);
— Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Кв.-Осн., II, 1956, 106);
Приходите ви до моря, умочуєте ліву ногу й, вигукнувши — ох! — витягуєте назад.. Пополоскали, і хватить! (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 7).
◊ Пополоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло) — випити трохи алкогольного напою.
Та й де їм, вишкваркам, горілку ту круглять, Як їх батьки колись та їх діди кругляли!.. Не вспіють квартою в ротах пополоскать, — Вже й по-індичому в шинку загерготали! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184);
[Денис:] Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини, щоб хоч зуби пополоскать? (Кроп., II, 1958, 431).
Значення в інших словниках
- пополоскати — пополоска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пополоскати — -ощу, -ощеш, перех. Док. до полоскати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пополоскати — ПОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, що. Док. до полоска́ти. Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв'язувала і стала п'ястися на гору (Л. Яновська); – Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Г. Словник української мови у 20 томах
- пополоскати — пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити. Та й де їм (молодим), вишкваркам, горілку ту круглять (пити) .. Фразеологічний словник української мови
- пополоскати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- пополоскати — Пополоскати, -щу, -щеш гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем. Рудч. Ск. І. 10. Словник української мови Грінченка