1. Фразеологічний словник української мови

порожньо

по́рожньо в голові́ (у ло́бі) в кого і без додатка. 1. Хто-небудь не може думати про щось, зосередитися на чомусь, згадати щось (від перевтоми, душевного спустошення і т. ін.). (Олена (здавлює голову руками):) Що таке? Де я? Мозок висох! .. Порожньо в голові! Давить мене, стискає кліщами залізними! (М. Кропивницький). порожне́ча в голові́. Від втрати крові він страшенно ослаб. Дивна порожнеча була в голові: ані думок, ані почувань (З. Тулуб). 2. Хтось нерозумний, нетямущий і т. ін. Побив мене йолоп за те, що в мене повний лоб, а в нього порожньо у лобі (В. Сосюра).

поро́жньо в се́рці (на душі́, в душі́ і т. ін.), перев. чиєму (чиїй). Відчувається байдужість до всього; байдуже комусь. (Кнур:) Давно вже порожньо в моєму серці, як серед тії (тієї) пустки (Панас Мирний); Прощально киваю головою товаришам по камері. А на душі — порожньо, в голові гуляють важкі молоти: от і все (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожньо — по́рожньо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. порожньо — пр., пусто, голо; безлюдно; П. нецікаво, нудно; (в серці) самотньо. Словник синонімів Караванського
  3. порожньо — див. безлюдно Словник синонімів Вусика
  4. порожньо — присудк. сл. Нічим не заповнено, нічого немає. || Нікого немає; безлюдно. || розм. Про брак грошей, майна в кого-небудь. || перен. Про відчуття самотності або душевної спустошеності. Порожньо на душі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. порожньо — ПО́РОЖНЬО, пред. Нічим не заповнено, нічого немає. – Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! Садок тільки що вилазить з землі, а верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (І. Словник української мови у 20 томах
  6. порожньо — По́рожньо, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. порожньо — ПО́РОЖНЬО, присудк. сл. Нічим не заповнено, нічого немає. — Скрізь голо, порожньо! Ні на чому очей спинити! Садок тільки що вилазить з землі, а верби в березі над течією ще стримлять, мов позабивані кілки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах