1. Фразеологічний словник української мови

постіл

оЗу́ти (взу́ти, обу́ти і т. ін.) в постоли́ (в ла́пті) кого, заст., зневажл. Довести когось до злиднів, залишити без майна, позбавити багатства; розорити. — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть.. — Один розкошує, а другий..— Озуть пана у постоли (М. Коцюбинський); Горілка і гулі не одного в постоли взули (Укр.. присл..); Минуло днів і вечорів немало З тих пір, ..як, в постоли обувши свого пана, Спалили дві гуральні спозарана (А. Малишко); Гулі не одного в лапті обули (М. Номис).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постіл — пості́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. постіл — див. постоли. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постіл — ПОСТІ́Л див. постоли́. Словник української мови у 20 томах
  4. постіл — ПОСТОЛИ́ (м'яке селянське взуття, прив'язуване до ніг мотузками), ХОДАКИ́ діал., ВЕРЗУНИ́ діал.; РА́ВЛИКИ (шкіряні); ЛИЧАКИ́, ЧУ́НІ (мотузяні, солом'яні). Словник синонімів української мови
  5. постіл — Пості́л, -тола́; -толи́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. постіл — ПОСТІ́Л див. постоли́. Словник української мови в 11 томах