постіл
ПОСТОЛИ́ (м'яке селянське взуття, прив'язуване до ніг мотузками), ХОДАКИ́ діал., ВЕРЗУНИ́ діал.; РА́ВЛИКИ (шкіряні); ЛИЧАКИ́, ЧУ́НІ (мотузяні, солом'яні). На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами, взутими в постоли (М. Стельмах); Нарешті Латиш угомонився і сів на пеньок, розглядаючи свої ходаки (П. Автомонов); Він (піп) був сухий, ..крізь рідкий волос просвічували тонкі губи, а на худих ногах були великі верзуни (П. Панч); — Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (казка); І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (І. Нечуй-Левицький); Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постіл — пості́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- постіл — див. постоли. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постіл — ПОСТІ́Л див. постоли́. Словник української мови у 20 томах
- постіл — оЗу́ти (взу́ти, обу́ти і т. ін.) в постоли́ (в ла́пті) кого, заст., зневажл. Довести когось до злиднів, залишити без майна, позбавити багатства; розорити. — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть.. — Один розкошує, а другий.. Фразеологічний словник української мови
- постіл — Пості́л, -тола́; -толи́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постіл — ПОСТІ́Л див. постоли́. Словник української мови в 11 томах