1. Фразеологічний словник української мови

потовкти

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав (Псякревський) з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах). 2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

потовкти́ на пшоно́ що. Розбити вщент. А тут ще ліс почали німці (фашисти) прострілювати. Намацають нас, як забаримось. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потовкти — потовкти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потовкти — див. побити Словник синонімів Вусика
  3. потовкти — -вчу, -вчеш, док., перех. 1》 Розтовкти, подрібнити все чи багато чого-небудь. 2》 Розбити вщент усе чи багато чого-небудь. 3》 Завдати пошкодження кому-, чому-небудь, пошкодити щось у багатьох місцях. 4》 розм. Дуже побити когось. 5》 Товкти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потовкти — ПОТОВКТИ́, вчу́, вче́ш, док., кого – що. 1. Розтовкти, подрібнити все або багато чого-небудь. [Яциха:] Гостювала в свата, Отам його хата!.. Ось і просо потовкла І дочку там пропила!.. (М. Кропивницький). 2. Розбити вщент усе або багато чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. потовкти — потовкти́ 1. розбити (м, ср, ст): При переїзді на нову хату ми потовкли стільки посуду, що тепер йдемо до маґазину купувати нові шклянки й тарелі (Авторка) 2. побити, набити (м, ср, ст)|| = вигаратати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. потовкти — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. потовкти — Потовкти́, -товчу́, -че́ш; пото́вк, -товкла́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. потовкти — ПОТОВКТИ́, вчу́, вче́ш, док., перех. 1. Розтовкти, подрібнити все або багато чого-небудь. [Яциха:] Гостювала в свата, Отам його хата!.. Ось і просо потовкла І дочку там пропила!.. (Кроп., II, 1958, 85). 2. Розбити вщент усе або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. потовкти — Потовкти́, -вчу, -че́ш гл. 1) Потолочь, истолочь. 2) Побить въ дребезги. Потовк йому усі пляшки й усі чарки. Кв. Горшки потовк, вікна побив. О. 1861. VI. 77. 2) Поколотить. Вона його п'яного потовче. Стор. МПр. 155. Словник української мови Грінченка