1. Словник української мови у 20 томах

потовкти

ПОТОВКТИ́, вчу́, вче́ш, док., кого – що.

1. Розтовкти, подрібнити все або багато чого-небудь.

[Яциха:] Гостювала в свата, Отам його хата!.. Ось і просо потовкла І дочку там пропила!.. (М. Кропивницький).

2. Розбити вщент усе або багато чого-небудь.

Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили [троянці] без остатку, Посуду потовкли в шматки (І. Котляревський);

Штир дзвенів, але бодай вони знайшли що-небудь. Каміння, цеглу. Тільки в одному місці вигребли з глею якісь дивовижні черепки. Допіру це була посудина, але вони потовкли її штирем (Ю. Мушкетик).

3. Нанести пошкодження кому-, чому-небудь, пошкодити щось у багатьох місцях.

Хоч колесо не зломилось, але зате панотець потовк собі праву ногу (Л. Мартович);

Старший син Гаврило – .. здоровань, на одну ногу кульгавий (як був ще пастушком – бугай ногу потовк) (Григорій Тютюнник).

4. розм. Дуже побити когось.

– Геть мене потовк [чоловік], місця живого нема, – скрізь синяки... (М. Коцюбинський);

Павла в економії потовкли, пом'яли, поламали (К. Гордієнко).

5. Товкти якийсь час.

◇ Полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра див. полічи́ти²;

Полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра див. полічи́ти¹;

(1) Потовкти́ на пшоно́ що – розбити вщент.

А тут ще ліс почали німці [фашисти] прострілювати. Намацають нас, як забаримось. Потовчуть стоячий танк на пшоно (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потовкти — потовкти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потовкти — див. побити Словник синонімів Вусика
  3. потовкти — -вчу, -вчеш, док., перех. 1》 Розтовкти, подрібнити все чи багато чого-небудь. 2》 Розбити вщент усе чи багато чого-небудь. 3》 Завдати пошкодження кому-, чому-небудь, пошкодити щось у багатьох місцях. 4》 розм. Дуже побити когось. 5》 Товкти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потовкти — потовкти́ 1. розбити (м, ср, ст): При переїзді на нову хату ми потовкли стільки посуду, що тепер йдемо до маґазину купувати нові шклянки й тарелі (Авторка) 2. побити, набити (м, ср, ст)|| = вигаратати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. потовкти — полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав (Псякревський) з воза на віз, .. Фразеологічний словник української мови
  6. потовкти — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. потовкти — Потовкти́, -товчу́, -че́ш; пото́вк, -товкла́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. потовкти — ПОТОВКТИ́, вчу́, вче́ш, док., перех. 1. Розтовкти, подрібнити все або багато чого-небудь. [Яциха:] Гостювала в свата, Отам його хата!.. Ось і просо потовкла І дочку там пропила!.. (Кроп., II, 1958, 85). 2. Розбити вщент усе або багато чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. потовкти — Потовкти́, -вчу, -че́ш гл. 1) Потолочь, истолочь. 2) Побить въ дребезги. Потовк йому усі пляшки й усі чарки. Кв. Горшки потовк, вікна побив. О. 1861. VI. 77. 2) Поколотить. Вона його п'яного потовче. Стор. МПр. 155. Словник української мови Грінченка