поїдом
по́їдом (їдьма́, їдо́м) ї́сти кого і без додатка. 1. Не давати кому-небудь спокою нестримними доріканнями, лайкою; допікати. Марина ця була взаміжжю у великій та лихій сім’ї, де її, як дівку, відкілясь здалеку взяту, поїдом їли (Грицько Григоренко); Що вже боялася (Зінька) після тієї ночі: думала, прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи (А. Головко); Невістка їдьма їсть бабу та діда (Ганна Барвінок); // Висловлювати незадоволення ким-небудь. Деякі з моїх личних (особистих) приятелів-суперечників українофілів почали поїдом їсти мене, нащо я, будучи космополітом, берусь до такого щиро національного діла, як виховання народних учителів (М. Драгоманов). 2. Завдавати моральних страждань, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Поїдом їла нудьга, бо відчував (Микоша) у собі якісь сили й не знав, до чого їх докласти (О. Полторацький). 3. Дуже дошкуляти, подразнюючи. Нам остогидли переднівки .. в невимолочених скиртах, де весь день над самим вухом шарудять, трублять зерно миші і від того не можна заснути, а потім ще кілька днів поїдом їдять остюки (В. Земляк).
Значення в інших словниках
- поїдом — по́їдом прислівник у фразеологічних зворотах незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- поїдом — присл., перен. Невідступно, затято. Поїдом їсти — а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах); б) те саме, що Їсти живцем (див. живцем) (про людей); в) терзати, мучити (про думки, почуття і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поїдом — Їдьма, їдцем, жерцем Словник чужослів Павло Штепа
- поїдом — ПО́ЇДОМ, присл.: ◇ По́їдом (їдьма́, їдо́м) ї́сти див. ї́сти. Словник української мови у 20 томах
- поїдом — По́їдом, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поїдом — ПО́ЇДОМ, присл.: ◊ По́їдом ї́сти: а) безперервно і сильно кусати, жалити (про комах). Комарі нас поїдом їли, пили нашу кров, насолоджуючись (Довж., Зач. Десна, 1957, 463); б) те саме, що ї́сти живце́м ( див. живце́м) (про людей). Словник української мови в 11 томах