1. Фразеологічний словник української мови

призвести

призво́дити / призвести́ до гріха́ кого. Штовхати кого-небудь на якийсь поганий учинок, спонукати до чогось недоброго. Раз і каже батько: — Як ти такий, що нас, старих, до гріха призводиш — іди собі, а ми вже якось самі (П. Тичина); Вона так вжахнулася, немов то хотіли її призвести до страшного гріха, до вічного сорому (Л. Яновська).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. призвести — 1. Вечір пройшов чи відбувся? Петро Федотюк: – У мовну практику правників увійшов неоковирний вираз “ці дії потягнуть за собою відповідальність”. А все від невміння користуватися довідковою літературою. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. призвести — призвести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. призвести — [приезвеисти] -еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. -в'іў, -веила; нак. -еиди, -еид'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. призвести — див. призводити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. призвести — ПРИЗВЕСТИ́ див. призво́дити. Словник української мови у 20 томах
  6. призвести — ДОВО́ДИТИ до чого (когось до певного стану), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого, у що, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм.; ПРИЗВО́ДИТИ, ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ) у що, ВГО́НИТИ (УГО́НИТИ) у що, рідше, ПОВЕРГА́ТИ у що, заст., книжн. (перев. Словник синонімів української мови
  7. призвести — Призве́сти́, див. призво́дити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. призвести — ПРИЗВЕСТИ́ див. призво́дити. Словник української мови в 11 томах
  9. призвести — Призвести см. призводити. Словник української мови Грінченка