прикласти

голови́ (ро́зуму, ума́ і т. ін.) не прикла́сти. Не можна зрозуміти, збагнути, знайти причину чого-небудь, розв’язати, вирішити щось. — Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (М. Стельмах); Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її (Ярину) Єремія в поході? (П. Панч); — І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же своя ланка, свої буряки (В. Кучер). ро́зуму (ума́) не приложи́ти. Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі робити (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олекса:) Я ума не приложу, що тут коїлось? (І. Карпенко-Карий).

підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш! (Панас Мирний); До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають… (Панас Мирний).

приклада́ти / прикла́сти вогню́ до жа́ру, перев. чим. Дошкуляти чим-небудь комусь, посилювати біль, переживання тощо. Якби Василь знав, що в ці роки коїлося в серці Лукії, то співанкою не прикладав би до жару вогню (С. Чорнобривець).