1. Фразеологічний словник української мови

пробій

іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й). 1. Силою проникати або намагатися проникнути куди-небудь. (Свинельд:) Нарешті місто загорілося, і тоді знали ми, що все пропало. Тому повернули коні і пішли пробоєм туди (Ю. Опільський); Старшину Векленка було вбито саме в ті хвилини, коли німці полізли на пробій (Ю. Яновський). 2. Добиватися, досягати настійливо чого-небудь, долаючи будь-які перешкоди, докладаючи великих зусиль. — Таке життя, тату, що треба в нього пробоєм іти, живохватом! Тільки тоді чогось досягнеш... (О. Гончар); В умінні йти до наміченої мети пробоєм Ользі з Олею не зрівнятися (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пробій — пробі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пробій — (діра) пролом, пробоїна, провал; (кернер) пробоєць, пробійник, пробійчик. Словник синонімів Караванського
  3. пробій — -бою, ч. 1》 Крізний отвір у чому-небудь. 2》 Те саме, що пробійник. 3》 Металева дужка для навішування гачка, замка. 4》 Руйнування діелектрика (звичайно під дією електроструму). Пробій ізоляції. Брати пробоєм — здобувати, діставати що-небудь, оволодівати чимсь, долаючи перешкоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пробій — ПРОБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Крізний отвір у чому-небудь. У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок [гармат], з котрих .. стріляли (Панас Мирний). 2. Те саме, що пробі́йник. Важкою була праця і прохідників. Словник української мови у 20 томах
  5. пробій — (-ою) ч.; мол. Людина з повільною реакцією; дурень. ПСУМС, 58. Словник жарґонної лексики української мови
  6. пробій — Прохід електричного струму через шар діелектрика, від чого руйнуються ізоляційні властивості останнього. Універсальний словник-енциклопедія
  7. пробій — ПРОБО́ЇНА (пробитий, проламаний, прорваний у чомусь отвір, прохід), ПРОБІ́Й, ПРОЛО́М, ПРОЛА́М, ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛЛЯ рідше, ВИ́РВА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЛО́МИНА розм. Словник синонімів української мови
  8. пробій — ПРОБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Крізний отвір у чому-небудь. У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок, з котрих.. стріляли (Мирний, IV, 1955, 15). 2. Те саме, що пробі́йник. Важкою була праця і прохідників. Словник української мови в 11 томах
  9. пробій — Пробій, -бо́ю м. Проходъ, проникновеніе куда силой. Нас не пускали в містечко, а ми пробоєм поїхали. Н. Вол. у. Ні, бабо, стій, бо я тебе не пущу!... Та ваба пробоєм іде. Чуб. II. 187, 188. Словник української мови Грінченка