прописний
прописна́ (а́збучна) і́стина. Загальновідома, загальнозрозуміла, елементарна річ. — Нема чого надто гарячитися,— знизав плечима Черкашин і почав довгу розмову про надлімітні і нижчелімітні асигнування.— Невже такі прописні істини не відомі начальнику шахти? (І. Волошин); Людина мусить уміти застосовувати свої знання до конкретного діла. Це — прописна істина (З журналу); В хімічній лабораторії повинна бути чистота — це ж азбучна істина (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прописний — прописни́й прикметник про літери тощо Орфографічний словник української мови
- прописний — -а, -е. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Прописна істина — твердження, що є загальновідомим, заяложеним, банальним, що не вносить нічого свіжого, оригінального. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прописний — ПРОПИСНИ́Й, а́, е́. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Спочатку Іван писав друкованими [літерами], не хотів визнавати прописних (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- прописний — ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Словник синонімів української мови
- прописний — ПРОПИСНИ́Й, а́, е́. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Спочатку Іван писав друкованими [літерами], не хотів визнавати прописних (Збан., Сеспель, 1961, 288). Словник української мови в 11 томах