1. Словник української мови в 11 томах

прописний

ПРОПИСНИ́Й, а́, е́. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери).

Спочатку Іван писав друкованими [літерами], не хотів визнавати прописних (Збан., Сеспель, 1961, 288).

◊ Прописна́ і́стина — те, що є загальновідомим, заяложеним, банальним, що не вносить нічого свіжого, оригінального.

— Уявляю, якими тріскучими фразами він навалиться на слухачів. Це буде не слово перед диспутом, а черговий каскад прописних істин (Мур., Свіже повітря.., 1962, 180);

— Ти говориш якісь прописні істини.., — сердито відповів Малахов (Собко, Справа.., 1959, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прописний — прописни́й прикметник про літери тощо Орфографічний словник української мови
  2. прописний — -а, -е. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Прописна істина — твердження, що є загальновідомим, заяложеним, банальним, що не вносить нічого свіжого, оригінального. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прописний — ПРОПИСНИ́Й, а́, е́. Який відповідає зразкам каліграфічного письма (про літери). Спочатку Іван писав друкованими [літерами], не хотів визнавати прописних (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. прописний — прописна́ (а́збучна) і́стина. Загальновідома, загальнозрозуміла, елементарна річ. — Нема чого надто гарячитися,— знизав плечима Черкашин і почав довгу розмову про надлімітні і нижчелімітні асигнування. Фразеологічний словник української мови
  5. прописний — ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Словник синонімів української мови