прописка
ПРОПИ́СКА, и, ж.
1. Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання.
*Образно. Дві тисячі нащадків пернатих новосельців дістали прописку по всій Україні. Незабаром було відкрито фазанячі розплідники на Київщині: в Заліссі та поблизу Димера (Наука.., 8, 1966, 33);
// Відмітка в паспорті або іншому документі про офіційну реєстрацію за місцем проживання.
Він.., взявши від Соньки її паспорта, записав серію, номер, прописку та інші дані (Кучер, Трудна любов, 1960, 149).
2. жив. Те саме, що про́пис 3.
Більшість його [С. Васильківського] творів, виконаних олією, не втратили від часу свіжості колориту.. Він витримував потрібний строк для висихання фарб перед новою пропискою (Мист., 1, 1966, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прописка — пропи́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прописка — -и, ж. 1》 Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання. || Позначка в паспорті або іншому документі про офіційну реєстрацію за місцем проживання. 2》 жив. Те саме, що пропис 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прописка — Запис, упис, впис, припис Словник чужослів Павло Штепа
- прописка — ПРОПИ́СКА, и, ж. 1. Офіційна реєстрація за місцем проживання; оформлення документів на проживання. Прийнята постанова [Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” №35 від 16.01.2003... Словник української мови у 20 томах